Нормативні документи

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА З ПИТАНЬ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Про стратегію сталого розвитку «Україна 2020» http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015

 Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді http://www.president.gov.ua/documents/3342015-19131

 Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки http://www.president.gov.ua/documents/5802015-19494

 Про відзначення 25 річниці Незалежності України http://www.president.gov.ua/documents/6752015-19608

 Про відзначення 20 річниці Конституції України  http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/94/2016

 Вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді   http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/373-19

 Про утворення Міжвідомчої комісії з питань національно-патріотичного виховання  http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248364983

 Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності в суспільстві та утвердження здорового способу життя http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/258/2002
 Про Національну програму правової освіти населення  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/992/2001
 Про Національну стратегію з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року "Рухова активність - здоровий спосіб життя — здорова нація  http://www.president.gov.ua/documents/422016-19772

 Конвенція про права дитини  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_021

 Концепція національного виховання (1994)  http://library.nlu.edu.ua/BIBLIOTEKA/STATTI/KONCEPCIY.pdf
 Концепція національно-патріотичного виховання (2009)   http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/
 Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015)  http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

 Концепція сімейного виховання дітей і молоді в системі освіти України «Щаслива родина» на 2012-2021 р.р.  http://guszosh.at.ua/load/ishhenko_nelja_andrijivna/vikhovna_dijalnist/koncepcija_simejnogo_vikhovannja_shhasliva_rodina/14-1-0-486

  Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (2011)  http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/24565/

 Стратегія виховання особистості в системі Чернівецької області на 2016-2021 роки  http://oblosvita.com/strichka/19621-zatverdzheno-strategyu-vihovannya-osobistost-v-sistem-osvti-chernveckoyi-oblast-na-2016-2021-roki.html

 Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи у професійно-технічних навчальних закладах упродовж 2017/2018 навчального року  МР виховна робота 2017-2018.doc

 «Формування патріотизму та національної свідомості учнівської молоді професійно-технічних навчальних закладів області в сучасних умовах»  Нац-патр. виховання в ПТНЗ 2017.doc

 Методичні рекомендації щодо організації роботи з профілактики торгівлі людьми у професійно-технічних навчальних закладах

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122):

1) частину другу статті 13 після цифр "173" доповнити цифрами "173-4";

2) доповнити статтею 173-4 такого змісту:

"Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, -тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу - тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку";

3) абзац перший частини третьої статті 184 доповнити словами та цифрами "крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу";

4) статтю 221 після цифр "173-173-2" доповнити цифрами "173-4";

5) абзац другий пункту 1 частини першої статті 255 після цифр "173-173-2" доповнити цифрами "173-4".

2. У Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380):

1) частину першу статті 1 доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

"3-1) булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння;

наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого";

2) частину другу статті 25 після абзацу дев’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу".

У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;

3) частину третю статті 26 після абзацу дев’ятого доповнити п’ятьма новими абзацами такого змісту:

"забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти".

У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом п’ятнадцятим;

4) частину другу статті 30 після абзацу двадцятого доповнити чотирма новими абзацами такого змісту:

"правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)".

У зв’язку з цим абзац двадцять перший вважати абзацом двадцять п’ятим;

5) у статті 53:

у частині першій:

абзац десятий після слів "форм насильства та експлуатації" доповнити словами "булінгу (цькування)";

після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування)".

У зв’язку з цим абзаци одинадцятий - сімнадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим - вісімнадцятим;

частину третю доповнити абзацом шостим такого змісту:

"повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб";

6) у статті 54:

частину першу доповнити абзацом двадцятим такого змісту:

"захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю";

частину другу доповнити абзацом чотирнадцятим такого змісту:

"повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування)";

7) у статті 55:

у частині другій:

абзац восьмий після слів "закладу освіти" доповнити словами "у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про";

доповнити абзацами дев’ятим і десятим такого змісту:

"подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

частину третю доповнити абзацами одинадцятим і дванадцятим такого змісту:

"сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти";

8) частину першу статті 64 після абзацу восьмого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"з урахуванням пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, розробляє та затверджує план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу (цькування), порядок застосування заходів виховного впливу;

узагальнює та оприлюднює інформацію про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти".

У зв’язку з цим абзаци дев’ятий - двадцять шостий вважати відповідно абзацами одинадцятим - двадцять восьмим;

9) частину першу статті 65 після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

"сприяють розробленню плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти".

У зв’язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами восьмим і дев’ятим;

10) у статті 66:

частину першу після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

"сприяють розробленню плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти".

У зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев’ятим;

частину другу після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"сприяють розробці плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти".

У зв’язку з цим абзац дванадцятий вважати абзацом тринадцятим;

11) пункт 2 частини другої статті 71 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

"випадків булінгу (цькування) в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником";

12) частину четверту статті 73 після абзацу третього доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти;

аналізувати заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування)".

У зв’язку з цим абзаци четвертий - восьмий вважати відповідно абзацами шостим - десятим;

13) частину другу статті 76 викласти в такій редакції:

"2. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню), надання консультативної допомоги батькам, психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування). Соціально-педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України	П.ПОРОШЕНКО
м. Київ 18 грудня 2018 року № 2657-VIII

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

  02 жовтня 2018 року                                                                                    № 1047

Про затвердження Методичних
рекомендацій щодо виявлення,
реагування на випадки домашнього
насильства і взаємодії педагогічних
працівників із іншими органами
та службами

         Відповідно до статті 11 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року, підпункту 16¹ пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658, та з метою забезпечення комплексного інтегрованого підходу щодо подолання насильства, сприяння реалізації прав осіб, постраждалих від насильства, та ефективного реагування на факти насильства

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Департаменту професійної освіти (Кучинський М. С.):

·         довести Методичні рекомендації до відома обласних, Київської міської державних адміністрацій;

·         в установленому порядку забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника міністра Хобзея П. К.

   Міністр                                                                                Л. М. Гриневич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти  і науки  України
від 02.10.2018 № 1047

Методичні рекомендації щодо виявлення,
реагування на випадки домашнього насильства і
взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами

І. Загальні положення

1. Методичні рекомендації (далі - Рекомендації) розроблено з метою забезпечення комплексного інтегрованого підходу до протидії домашньому насильству та сприяння реалізації прав осіб, постраждалих від домашнього насильства (далі - постраждалі особи), шляхом проведення превентивних заходів, ефективного реагування на факти домашнього насильства.

2. Рекомендації враховують вимоги частини третьої статті 8, частини третьої статті 15 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» та Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 ( далі - Порядок).

3. Рекомендації розроблено для використання у закладах освіти, які є суб’ектами взаємодії, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

4. Терміни, що використовуються у цих Рекомендаціях вживаються у значенні Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству».

II. Ознаки виявлення випадків домашнього насильства

1. У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей.

2. Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:

1) Ознаками психологічного насильства є:

·         замкнутість, тривожність, страх або навпаки демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

·         неврівноважена поведінка;

·         агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

·         різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;

·         уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

·         синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

·         уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

·         занижене самооцінювання, наявність почуття провини;

·         швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

·         демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

·         схильність до «мандрів», бродяжництва;

·         депресивні розлади;

·         спроби самогубства;

·         вживання алкоголю, наркотичних речовин;

·         наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

·         прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;

·         приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;

·         інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

2) Ознаками фізичного насильства можуть бути:

·         розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;

·         намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);

·         зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;

·         синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;

·         рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

·         травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);

·         забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

·         скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідних і статевих систем;

·         рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);

·         сліди від укусів;

·         опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

3) Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

·                     постійне голодування через нестачу їжі;

·                     вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

·                     часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

·                     пропуски занять у школі;

·                     втомлений і хворобливий вигляд;

·                     загальна занедбаність;

·                     нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря),

·                     неліковані зуби;

·                     залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння);

·                     залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;

·                     відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

·                     антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

·                     нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;

·                     у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

·                     залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);

·                     дитина жебракує, втікає з дому;

·                     відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

4) Ознаками сексуального насильства можуть бути:

·                     знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

·                     захворювання, що передаються статевим шляхом;

·                     синдром «брудного тіла»;

·                     уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім'ї;

·                     дитяча або підліткова проституція;

·                     рання вагітність;

·                     вчинення сексуальних злочинів;

·                     сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

·                     нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;

·                     створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

·                     відмова від гігієнічного догляду за собою;

·                     нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;

·                     страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

·                     синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів.

·                     інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

         Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини. Зокрема до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:

·         не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);

·         під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин; наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

·         систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

·         ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

·         не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);

·         мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров'я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;

·         не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров'я;

·         жорстоко поводяться з членами сім'ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;

·         допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

·         не забезпечують дитину кишеньковими коштами;

·         перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.

·         Діти мають:

·         знижену здатність контролювати свою поведінку;

·         демонстративну хоробрість;

·         агресію стосовно інших дітей або дорослих;

·         ознаки бродяжницва;

·         бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп'ютерний клуб.

ІІІ. Взаємодія керівника та працівників закладу освіти для профілактики та у разі виявлення ознак домашнього насильства

1. Дії керівника та працівників закладу освіти здійснюється відповідно до пунктів 39-41 Порядку.

2. Керівник закладу освіти забезпечує реалізацію заходів у сфері запобігання та протидії насильству:

1) проведення з учасниками освітнього процесу роботи щодо запобігання та протидії насильству;

2) організацію інформаційно-просвітницьких заходів із учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;

3) організацію соціально-психологічного супроводу постраждалих;

4) визначення уповноваженої особи з-поміж працівників закладу освіти для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.

3. Уповноважена особа закладу освіти:

У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства, жорстокого поводження з дитиною або якщо є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку інших) уповноважена особа зустрічається із дитиною, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження щодо неї, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки та надає емоційну підтримку; проявляє інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і симпатію, дитина має відчути, що її дійсно чують і розуміють. Дотримуватись принципу конфіденційності щодо постраждалої особи.

У процесі розмови, якщо дитина підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства щодо неї, уповноваженій особі необхідно з'ясувати терміни подій, які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис.

Уповноважена особа закладу освіти повідомляє  працівників психологічної служби закладу освіти, а працівник психологічної служби за потреби складає план корекційної роботи та здійснює соціально-педагогічний супровід з жертвою та її кривдником, особливо, якщо останнім є інший учень (учні) закладу, та у разі необхідності перенаправляє до інших спеціалістів (психотерапевта, невролога тощо).

4. Педагогічні працівники, медичний та господарсько-обслуговуючий персонал закладу освіти у разі виявлення ознак чи факторів, що можуть вказувати на домашнє насильство, складні життєві обставини, жорстоке поводження з дитиною або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають уповноваженій особі закладу освіти, а у разі її відсутності - безпосередньо керівникові закладу освіти (директорові) чи заступнику директора інформацію про дитину з метою планування подальших дій щодо заходів для надання медичної, психологічної або іншої допомоги постраждалому.

5. У закладі освіти на інформаційному стенді та на офіційному веб-сайті має бути розміщено контактну інформацію уповноваженої особи закладу, організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися y випадку домашнього насильства, примірний перелік яких додається.

Директор департаменту
професійної освіти                             М.С.Кучинський                                                         

Додаток
до Методичних рекомендацій щодо
виявлення, реагування на випадки
домашнього насильства і взаємодії
педагогічних працівників з іншими
органами та службами

Примірний перелік
організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід
звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

·         До територіального органу поліції або за телефоном 102.

·         До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.

·         До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

·         До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

·         До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.

·         До близької людини.

·         На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

         Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

         Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

         Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

         Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

·               інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

·               безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

·               правові консультації;

·               зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

         До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які  постраждали від насильства за ознакою статі.

Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 07.08.2018 №1/9-486

Інформаційні матеріали про деякі питання  організації

в закладах освіти виховної роботи щодо  безпеки й благополуччя дитини

У Конвенції про права дитини (КПД), яку Україна ратифікувала у 1991 році, зазначено, що діти повинні бути захищені від насильства, відсутності піклування, брутального поводження та експлуатації (ООН, 1989). Ці терміни розуміють як такі, що охоплюють захист від багатьох конкретних загроз, як-от дитяча праця, торгівля дітьми, катування, тілесні покарання, цькування, сексуальні домагання, сексуальні наруги та сексуальна експлуатація, вербування

до збройних сил, збройні напади і стихійні лиха. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021

У свою чергу, питання запобігання та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми регулюється Законом України «Про охорону дитинства», де статтею 10 визначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості та виключають приниження честі і гідності дитиниhttp://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14/ed20120601

Закон України  «Про освіту», зокрема стаття 53, визначає право здобувачів освіти на захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-

Основними ідеями сучасної освіти, що підтримуються і поширюються Міжнародною організацією ЮНІСЕФ, є ідеї забезпечення прав, свобод та інтересів дітей, представлені в концепції програми “Школа доброзичливого ставлення до дитини” ("Child-friendly schools") https://www.unicef.org/ukraine/ukr/

Виховання сучасних дітей, турбота про них, забезпечення їхніх прав в усіх цивілізованих країнах світу розглядається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. За таких обставин базовими векторами консолідації зусиль різних органів державної влади та громадськості цілком слушно вважати безпеку й благополуччя дитини.

Кабінет Міністрів України 30 травня 2018 року постановою № 453 затвердив Державну соціальну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року

Метою Програми є забезпечення послідовної імплементації положень Конвенції ООН про права дитини, розбудови ефективної системи захисту прав та інтересів дитини на рівні територіальної громади в умовах децентралізації, створення дружнього до дітей середовища відповідно до міжнародних стандартів та пріоритетів Стратегії Ради Європи з прав дитини (2016-2021 роки), а також досягнення Цілей Сталого Розвитку, затверджених Резолюцією Організації Об’єднаних Націй 70/1 “Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року”, у частині дотримання прав дітей.

У сучасному світі активізуються такі негативні явища серед дітей та учнівської̈ молоді як насильство, кібертретирування, секстинг, булінг тощо, що не може не викликати стурбованості й посиленої уваги широких кіл громадськості, освітян, батьків.

Цілком логічно, що виникає необхідність захистити, убезпечити, попередити наслідки впливу на особистість несприятливих факторів і чинників.

Вже ні для кого не таємниця, що суспільний запит спрямований на школу, яка є місцем, де дітей не тільки навчають, а, перш за все, школа є простором для їх повноцінного розвитку, осередком успішних, креативних і щасливих людей. А такий омріяний заклад освіти можливий лише в атмосфері фізичного комфорту, сприятливого соціального та психологічного клімату, який підтримує особистість, яка розвивається, вчасно реагує на її потреби та з повагою ставиться до її особливостей.

Для дітей та молоді несприятливі впливи середовища насамперед виявляються у вигляді складних ситуацій у міжособистісному спілкуванні (конфлікти з батьками, друзями, учителями, нерозуміння з оточуючими тощо), у проявах психологічного та емоційного насильства (ігнорування, приниження, погрози, недоброзичливе ставлення тощо), у дії несприятливих факторів, пов’язаних із процесом навчання.

Найголовнішою проблемою, що стосується цькування в закладі освіти, експерти називають розрив між поколіннями. Причинами цього є природна втрата монополії батьків на авторитет, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї, та розвиток інформаційних технологій, що дозволяє дітям самостійно отримувати необхідну інформацію.

Саме через цей розрив у комунікації поколінь 48% дітей, відповідно до того ж опитування UNICEF, ніколи не розповідали про випадки насильства в закладі освіти, а 25% – говорили про це не з дорослими, а з другом, братом чи сестрою. З тих, хто мовчать, – 40% соромляться про це говорити, а 22% заявили, що це нормальне явище.

Агресія і залякування серед школярів стали серйозною проблемою в Україні. За даними дослідження ЮНІСЕФ понад 80% дітей у віці від 11 до 17 років стикалися із цькуванням у закладах освіти, 24% дітей стали жертвами булінгу, а 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Батьки звертаються в поліцію тільки в тих випадках, коли вже завдано тілесних ушкоджень дітям – щонайменше, середньої тяжкості.

Форми шкільного булінгу можуть бути різними:систематичні кепкування з будь-якого приводу (наприклад щодо зовнішнього вигляду дитини); задирство; фізичні та психічні приниження; різного виду знущання; бойкот та ігнорування; псування особистих речей та ін.

Діти, які зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких, молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи гніву не мають видимої причини. Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалої, ексцентричної поведінки.

Проблема цькування у школі існує давно, та лише зараз суспільство почало говорити про це відкрито. Міністерство освіти і науки України розпочало роботу над проектом "Безпечна школа", до якого закликає долучитися всіх небайдужих та підтримати ідею протидії цькуванню. У березні поточного року вдалося заручитися підтримкою всесвітньо відомого оратора Nick Vujicic, який  провів мотиваційні зустрічі з учителями та учнями, розпочавши відверту розмову про булінг. Відеоматеріали про ці зустрічі розміщені у вільному доступі на сайті МОН і ми радимо їх використати в учнівських колективах з метою протидії цькуванню.

Пропонуємо творчо підійти до проведення виховних заходів із використанням окремих відеороликів, виготовлених за матеріалами мотиваційних зустрічей Ніка Вуйчича із підлітками, педагогічними працівниками та батьківською громадськістю м. Києва.

Увазі педагогічних працівників пропонується 17 відеороликів кожен з яких може бути окремою темою розмовою з дітьми, як то у формі круглих столів, диспутів, брейн-рингів, написання есе тощо:

· А чи готовий ти сьогодні робити зміни навколо себе

· Де брати любов до тих, хто тебе принижує або ігнорує

· Живе опитування по булінгу

· З чого почати боротьбу з булінгом у школах

· З яких слів потрібно почати діалог під час булінгу в школі

· Прийми себе таким як є

· Результати опитування підлітків щодо суїциду з причин  булінгу; але ти можеш змінити статистику

· Стережіться, бо що посієш те й пожнеш. Про стосунки

· Ставлення Ніка Вуйчича до пропаганди ЛГБТ

· Ти можеш зіграти ключову роль у чиємусь житті

· Ти можеш стати рушійною силою на добро

· .Допоможи собі, рятуючи інших

· Україна стала на шлях  реального вкладу в майбутнє покоління. Оцінка Ніка Вуйчича

· Цінності, які вкладаються в дітей Мексики та США.А чого хочемо ми?

· Як довіряти і бути вдячним

· Як Нік Вуйчич боровся з булінгом  у своєму житті

· Який я всередині

· Які у мене цінності

Безпечна школа - Нік Вуйчич (ВІДЕО) . Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/bezpechna-shkola-nik-vujchich-video

Впроваджуючи проект "Безпечна школа", Міністерство освіти і науки України прагне і закликає всіх керівників закладів освіти створити школу дружню до дитини без приниження і образ, школу, яка сприяє збереженню гідності дітей, школу, яка виховує вміння розуміти один одного і в якій панує атмосфера добра, школу яка навчає терпимому ставленню до відмінностей .

З метою формування безпечного середовища в закладах освіти та толерантних стосунків у суспільстві Міністерство започаткувало флешмоб#ВсеЩоТебеНеВбиває. Ми вдячні кожному, хто щиро та відкрито починає говорити про цькування, про людські емоції та життєві історії, що стоять за ним. Тому підтримуємо самі та закликаємо всіх приєднатися до флешмобу.

Реформа освіти в Україні набирає обертів. Враховуючи процес децентралізації влади, перед територіальними громадами постає питання і управління освітою. Створення ефективної системи освіти є завданням складним та надзвичайно відповідальним. Тому для освітян важливо мати дієвий інструментарій для цієї роботи.

На сайті МОН розміщений у вільному доступі банк педагогічних технологій (інструментарію) у рубриці «Корисні посилання щодо теми антибулінгу» для використання в профілактичній роботі в закладах освіти. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

В перспективі Міністерство передбачає застосування додаткових важелів реагування щодо насильства в закладах освіти, зокрема, включити до критеріїв перевірки закладів загальної середньої освіти шкільне безпечне середовище та визначити сферу відповідальності керівників закладів освіти; врахування під час атестації педагогічних працівників їх рівня практичних і теоретичних знань з питань запобіганню булінгу в закладах освіти та врегулювання конфліктних ситуацій, пов’язаних із цим питанням у закладах загальної середньої освіти.

Спеціальна рубрика «Корисні посилання щодо теми антибулінгу» розміщена на офіційному сайті Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» (www.imzo.gov.ua).

Діти є найнезахищенішою і найуразливішою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих. Часто діти продукують насильство в закладах освіти, маючи гіркий досвід життя та жорстокого поводження в родині.

За статистикою, яку оприлюднили під час голосування за Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», понад 3 мільйони дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства у сім'ї або є їхніми вимушеними учасниками, а майже 70%  жінок піддаються різним формам знущань і принижень. Щорічно близько 1500 жінок, і ця тенденція збільшується за останні три роки, помирають від рук власних чоловіків.Діти скривджених матерів у 6 разів схильніші до суїциду, а 50% – до зловживань наркотиками.Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей – переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки.

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2229-19

Сексуальне насильство в сім’ї - найбільш прихована, латентна, форма насильства. Існують дані, що контактного сексуального насильства до 14 років зазнали 20% дітей. Сексуальне насильство над дітьми - прихована проблема і точну  кількість потерпілих установити надзвичайно складно. За оціночними даними Ради Європи,  кожна п’ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. За цим режимом доступу можна скористатися  матеріалами, як навчити дитину захищатися від сексуального насильства: https://mon.gov.ua/storage/app/media/pozashkilna/bezpeka/manual-kindergarten.pdf

З метою виконання законодавчих вимог у звязку із прийняттям Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Міністерство надіслало до органів управління освітою лист щодо підвищення рівня інформованості здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі і гідності, насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також дискримінації за будь-якими ознаками  (лист МОН від 20.03.18 №1/9-168) режим доступу:https://mon.gov.ua/ua/npa/list-mon-ukrayini-vid-20062018-19-401-shodo-nadannya-rozyasnen

У навчально-виховному процесі необхідно враховувати, що вплив сім’ї на дітей та підлітків залежить від багатьох чинників: склад сім’ї (повна – неповна, наявність членів старшого покоління), побутові умови, морально-психологічний клімат, загальна культура, мікроклімат в родині, спілкування батьків із дитиною, єдність інтересів членів родини.

Міністерство підготувало та направило методичні рекомендації щодо формування у дітей та молоді нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини. адресовані усім фахівцям, які працюють з дітьми та молоддю (лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480).Режим доступу:https://imzo.gov.ua/2018/05/21/lyst-mon-vid-18-05-2018-1-11-5480-metodychni-rekomendatsiji-schodo-zapobihannya-ta-protydiji-nasylstvu/

У першому півріччі 2018 року 5 541 дзвінків надійшло на Національну дитячу «гарячу» лінію. 25,3 % дітей  цікавили питання щодо прав дітей та діяльності «гарячої лінії», 16.9% -жорстоке поводження  з дітьми, комерційна експлуатація дітей , 15,4%-стосунки в родині, 12,3% - психологічне здоров’я (самотність, страхи, суїцид), 9,4 % - правосуддя щодо дітей, 6%- стосунки з однолітками тощо.

Просимо пошири в закладах освіти інформацію про діяльність Національних ліній ( інформаційні стенди, на сайтах закладів тощо ). Зокрема,   «Гаряча лінія» з питань протидії булінгу працює за номером 116 000. Батьки та члени родини мають можливість отримати консультації щодо ознак насилля по відношенню до їх дитини і рекомендації, що робити в такій ситуації.  http://magnolia-tv.com/en/node/3859

Консультації для дітей та дорослих, чиї запити стосуються дітей, здійснює Національна дитяча «гаряча лінія» за безкоштовним  номером 0-800-500-225 та коротким безкоштовним номером для абонентів КиївСтар та Лайфселл – 116 111.https://la-strada.org.ua/ucp_mod_content_show_30_robota-garyachoyi-liniyi.html

https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/

На Національній дитячій «гарячій лінії» консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Лінія працює по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години і є анонімною та конфіденційною.

Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.

Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв'язання задач.

Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі.

З метою надання батькам і педагогам допомоги з питань захисту дітей від впливу шкідливої інформації розроблено ряд посібників і складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть відкрити дітям цікавий, корисний і, головне, безпечний Інтернет.Режим доступу:https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

Усвідомлюючи, що інформаційно – комунікаційні технології ( ІКТ )  є важливим інструментом у житті дітей для освіти,  соціалізації,  вираження та залучення,  водночас їх використання може створювати ризики, включаючи насильство, експлуатацію та жорстоке поводження; Беручи до уваги Стратегію Ради Європи про права дитини (на 2016-2021  роки), яка визначила права дитини в цифровому середовищі як один із пріоритетних напрямків та Стратегію управління Інтернет Ради Європи ( на 2016-2019 роки ),згідно з якими Інтернет повинен бути безпечним, надійним , відкритим та сприятливим середовищем для всіх, включаючи дітей, без дискримінації ухвалено Комітетом Міністрів 4 липня 2018 року на 1321-му засіданні заступників міністрів, ухвалені Рекомендації СМ/Rek ( 2018) 7 Комітету міністрів, відповідно до положень статті 15.b Статуту ради Європи   про принципи дотримання, захисту та реалізації прав дитини в цифровому середовищі .

Просимо довести до відома та використання в практичній роботі керівників закладів освіти та педагогічних працівників зазначені рекомендації Ради Європи. Режим доступу:

http://mvs.gov.ua/upload/file/rekomendac_ya_schodo_zahistu_d_tey_u_cifrovomu_seredovisch_2018.pdf

Актуальною залишається профілактична робота щодо торгівлі людьми. Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть стати чоловіки, жінки і діти, як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації.

Нині у світі понад 21 мільйон людей є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки і діти потрапляють до рук торговців людьми, як у власних країнах, так і за кордоном. При цьому страждають усі країни – і країна походження, транзиту, і країна призначення. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми.

За перше півріччя 2018 року Національна поліція України  виявила майже 200 фактів торгівлі людьми, з них 108 – це сексуальна експлуатація. Наразі визнані потерпілими 91 жінка, 49 чоловіків, 9 неповнолітніх і 7 малолітніх дітей.

Відповідно до статей 7, 9, 20, 21, 22, 23, 24 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 19-20, ст.173) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3739-17) Міністерство, органи управління освітою, заклади освіти впроваджують в освітній процес заходи щодо підвищення рівня обізнаності здобувачів освітніх послуг та їх батьків з питань протидії торгівлі дітьми.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №111 від 24.02.2016 року, http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/111-2016-%D0%BF затверджено  Державну соціальну програму протидії торгівлі людьми на період до 2020 року

Своєрідною відповіддю на нагальні потреби держави щодо запобігання та протидії торгівлі людьми є впровадження варіативної програми виховної роботи з питань протидії торгівлі дітьми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для закладів освіти. Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/5457-

У 2018 році було проведено оцінювання впровадження зазначеної програми і Міністерство надіслало «Звіт за результатами оцінювання процесу та результатів впровадження у закладах освіти України програми виховних заходів «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» з питань попередження торгівлі людьми» ( лист від 04.04.2018 № 2/9-198).